Тема номера: тверді лікарські форми «Фармацевтична галузь», № 2 (105), жовтень 2025
Застосування систем розчинення-проникності в біофармацевтичних дослідженнях: сучасний стан
Andrejs Sitovs, Viktorija Cernisova, Valentyn Mohylyuk Rīga Stradiņš University, Riga, Latvia
Анотація Оцінювання розчинення/вивільнення лікарських засобів є одним із найважливіших тестів для пероральних лікарських форм і має вирішальне значення в процесі розробки лікарських препаратів. Через зміну парадигми у фармацевтичних дослідженнях і процесах розробки, що зумовлено домінуванням погано розчинних лікарських речовин (класи II/IV за BCS), фармакопейні підходи до оцінювання розчинення, розроблені переважно для добре розчинних речовин (класи I/III за BCS), часто виявляються недостатньо універсальними та не забезпечують достовірного прогнозування абсорбції in vivo. Нові рецептури лікарських форм у поєднанні зі зростаючим значенням тестів проникності та моделюванням штучного травлення застосовують для вирішення проблем, що супроводжують розробку препаратів із погано розчинними діючими речовинами. В огляді представлено сучасний стан, а також описано розвиток підходів до систем тестування розчинення та проникності. Акцентовано на доступному обладнанні та висвітлено його роль у подоланні викликів щодо погано розчинних речовин. Крім того, з урахуванням системи класифікації розробок запропоновано відповідне випробувальне обладнання для лікарських засобів певних класів.
1. Вступ Згідно з Біофармацевтичною класи- фікаційною системою (BCS) [1] та її модифікацією — Системою класи- фікації щодо шляху розробки лікар- ської форми (DCS) [2] пероральні лі- карські засоби поділяють на чотири класи залежно від їхньої проник- ності крізь мембрану травного трак- ту (ТТ) та мінімальної розчинності у рідинах, що імітують середови ще відповідних відділів ТТ (250 та 500 мл для BCS і DCS відповідно). Клас I характеризується високою розчинністю та проникністю, клас II має низьку розчинність, але високу проникність, клас III — високу роз- чинність, але низьку проникність, а клас IV — як малу розчинність, так і низьку проникність. Для препаратів класу I профіль абсорбції у ТТ тісно корелює in vivo з профілем вивіль- нення з лікарської форми, що ро- бить процес розробки форм негай- ного вивільнення більш передбачу-
42 ПОВЕРНУТИСЯ ДО ЗМІСТУ
ваним. Препарати класу III позбав- лені проблем із розчинністю, їхня абсорбція також може добре коре- лювати з профілем вивільнення in vivo. Проте проникність лікарських засобів класу III може бути зумов- лене транспортними процеса- ми та метаболізмом у мембрані. Внаслідок цього багато препаратів класу III демонструють обмежену кореляцію або відсутність in vitro — in vivo (IVIVC) між вивільненням пре- парату та його абсорбцією [1]. Це пояснюється тим, що проникність препаратів класу III залежить від транспорту та метаболізму в про- никній мембрані ТТ. Історично біль- шість молекул лікарських засобів мала прийнятну водну розчин- ність, і проблеми з нею виникали рідко [3, 4]. Згідно з правилом п’яти rule-of-
five Крістофера Ліпінскі, введеним у середині 90-х років минулого сто- ліття, серед інших параметрів ліпо-
фільність і молекулярна маса є важливими для розгляду сполуки- кандидата для перорального лікар- ського засобу [5—7]. Розрахова- ний коефіцієнт розподілу октанол/ вода (log P <5) є одним із критеріїв «подібності до лікарських засобів». Станом на сьогодні у портфелях розробок фармацевтичних препа- ратів більшість активних фарма- цевтичних інгредієнтів (АФІ) та мо- лекул-кандидатів для перорального введення є високоліпофільними й мають відносно велику молекуляр- ну масу, що зумовлює їхню малу водну розчинність і низьку біодо- ступність під час перорального зас- тосування [8, 9]. Препарати класу II та класу IV за BCS характеризують- ся низькою розчинністю і, відповід- но, низьким лікарським потенціа- лом молекули (drugability). Для вирішення проблеми роз-
чинності застосовують спеціальні рецептури (enabling formulations) та послуговуються відповідними тех- нологічними підходами [10, 11]. Се- ред найбільш перспективних спосо- бів подолання проблеми низької розчинності АФІ з міцними криста- лічними ґратками (з високими тем- пературами плавлення, так звані молекули brick dust — «кирпичний пил») є зменшення розміру криста- лічних частинок, модифікація кристалічної форми та аморфні тверді дисперсії (ASDs). Для прак- тично нерозчинних, надмірно гідро- фобних АФІ з низькими температу- рами плавлення (так звані сполуки grease balls — «жирові кульки») за- стосовують комплексоутворення та ліпідні лікарські форми [11, 12]. Основною метою формуляції є до- сягнення передбачуваної (бажано незалежної від прийому їжі), ста- більної абсорбції та біодоступності,
www.promoboz.com
Page 1 |
Page 2 |
Page 3 |
Page 4 |
Page 5 |
Page 6 |
Page 7 |
Page 8 |
Page 9 |
Page 10 |
Page 11 |
Page 12 |
Page 13 |
Page 14 |
Page 15 |
Page 16 |
Page 17 |
Page 18 |
Page 19 |
Page 20 |
Page 21 |
Page 22 |
Page 23 |
Page 24 |
Page 25 |
Page 26 |
Page 27 |
Page 28 |
Page 29 |
Page 30 |
Page 31 |
Page 32 |
Page 33 |
Page 34 |
Page 35 |
Page 36 |
Page 37 |
Page 38 |
Page 39 |
Page 40 |
Page 41 |
Page 42 |
Page 43 |
Page 44 |
Page 45 |
Page 46 |
Page 47 |
Page 48 |
Page 49 |
Page 50 |
Page 51 |
Page 52 |
Page 53 |
Page 54 |
Page 55 |
Page 56 |
Page 57 |
Page 58 |
Page 59 |
Page 60 |
Page 61 |
Page 62 |
Page 63 |
Page 64 |
Page 65 |
Page 66 |
Page 67 |
Page 68 |
Page 69 |
Page 70 |
Page 71 |
Page 72 |
Page 73 |
Page 74 |
Page 75 |
Page 76 |
Page 77 |
Page 78 |
Page 79 |
Page 80 |
Page 81 |
Page 82
