Трансформація фармринку України – нові можливості та потенціал «Фармацевтична галузь», № 2 (105), жовтень 2025
«Фармацевтична галузь» («Ф.Г.»): Віталію, розкажіть, будь ласка, про свій професійний шлях у фармацевтичній галузі: з чого він починався і як розвивався? Які були перші проєкти або посади, що що сприяли Вашому професійному становленню? Чи був момент, коли Ви зрозуміли, що назавжди пов’язали своє життя із фармацевтикою?
Віталій Асмолов (В.А.): Я закінчив хімічний факультет Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за спеціальністю «фармацевтична хімія». Вибір спе- ціальностей відбувався на четвер- тому курсі навчання, і тоді я вже знав, що буду пов’язувати свою кар’єру саме з цим напрямом. Першим моїм місцем роботи стала компанія «Біолік» у Харкові, де я працював у відділі контролю якос- ті. Там я отримав базову підготовку як хімік під час роботи із сучасним обладнанням, встановленим на фармацевтичних підприємствах. Проте з часом мені цього здалося замало, хотілося більше творчості в роботі. Саме тому вирішив пов’я- зати свою роботу з R&D, тож пере- їзд до столиці не змусив на себе довго чекати. Вже за два роки я переїхав до столиці України і вла- штувався на роботу до відділу фар- мацевтичних розробок. У Києві працював 11 років і за цей час пройшов шлях від хіміка-аналітика до керівника аналітичної лабора- торії відділу фармацевтичних роз- робок, де був залучений до великої кількості проєктів, пов’язаних із розробкою, оптимізацією лікар- ських засобів і їхньою реєстрацією в Україні та далеко за її межами.
«Ф.Г.»: Ви працювали у різних компаніях і в різних країнах. Які підходи до роботи та організації процесів Вам найбільше запам’яталися? Які навички та підходи, здобуті в Україні, виявилися особливо корисними у роботі за кордоном?
В.А.: В Україні фахівці працюють відповідно до міжнародних стан- дартів, тому адаптуватися до робо- ти в Америці не було складно з огля ду на регуляторні вимоги, що висуваються до розробки лікар- ських засобів. Зазначу, що в них усі виробничі процеси на 80–90% такі самі, як в Україні. Є нюанси, але я б скоріше відніс їх до особливостей внутрішніх процедур, структури та зони відповідальності кожної ком- панії. Особливо корисним був мій досвід у валідації та трансфері ана- літичних методик. Концепт в обох країнах однаковий, але все ж існу- ють деталі. Ось якраз ці деталі, про які я дізнався в Україні, і були особ- ливо цікаві моєму американському роботодавцю, з огляду на те, що цей вид діяльності потребує певно- го досвіду роботи і навичок.
«Ф.Г.»: Якими професійними досягненнями Ви пишаєтеся найбільше на різних етапах своєї кар’єри? Чи були серед них ті, що вимагали найбільшої сміливості чи нестандартного підходу?
В.А.: Передусім, звичайно, я пиша- юсь тим, що захистив дисертацію та здобув науковий ступінь доктора філософії, що стало своєрідним під- сумком певного етапу моєї кар’єри. Не менш важливим є досвід роботи в японсько-американській фарма- цевтичній компанії, де я зміг не лише інтегруватися, але й здобути авторитет серед колег, які цінують мої знання. Робота суто в україн- ській та інтернаціональній коман- дах дає різний досвід. Це і складно, і цікаво одночасно. Можна також розповідати й про ок- ремі проєкти, яких було чимало, але
www.promoboz.com
вважаю, що най- більшим досяг- ненням є виз- нання серед твоїх колег. Адже це те, чого ніколи не можна здобути під час роботи над одним чи на- віть декількома проєктами. Це підсумок багаторічної системної роботи, коли тебе сприй- мають як експерта, на думку якого орієнтуються. Водночас важливо пам’ятати, що будь-який успіх — це завжди результат командної ро- боти. У нашій роботі неможливо до- сягати цілей самотужки.
«Ф.Г.»: Цьогоріч Ви захистили дисертацію та здобули звання доктора філософії, причому в доволі непростих умовах — під час пандемії та війни. Що стало для Вас найбільшим викликом у цьому процесі?
В.А.: Найбільшим викликом було зберегти концентрацію та не втра- тити фокус у роботі, довести її до логічного завершення, незважаю- чи на зовнішні обставини. Панде- мія та війна створили умови, за яких неможливо було діяти відпо- відно до звичних правил. Наука та робота були переведені в дистан- ційний режим не тільки для мене, але й для моїх колег. І тут треба відмітити, що якраз команда — на- уковий керівник, колеги, однодум- ці — стали величезною підтрим- кою, і це при тому, що вони й самі
ПОВЕРНУТИСЯ ДО ЗМІСТУ 15
Page 1 |
Page 2 |
Page 3 |
Page 4 |
Page 5 |
Page 6 |
Page 7 |
Page 8 |
Page 9 |
Page 10 |
Page 11 |
Page 12 |
Page 13 |
Page 14 |
Page 15 |
Page 16 |
Page 17 |
Page 18 |
Page 19 |
Page 20 |
Page 21 |
Page 22 |
Page 23 |
Page 24 |
Page 25 |
Page 26 |
Page 27 |
Page 28 |
Page 29 |
Page 30 |
Page 31 |
Page 32 |
Page 33 |
Page 34 |
Page 35 |
Page 36 |
Page 37 |
Page 38 |
Page 39 |
Page 40 |
Page 41 |
Page 42 |
Page 43 |
Page 44 |
Page 45 |
Page 46 |
Page 47 |
Page 48 |
Page 49 |
Page 50 |
Page 51 |
Page 52 |
Page 53 |
Page 54 |
Page 55 |
Page 56 |
Page 57 |
Page 58 |
Page 59 |
Page 60 |
Page 61 |
Page 62 |
Page 63 |
Page 64 |
Page 65 |
Page 66 |
Page 67 |
Page 68 |
Page 69 |
Page 70 |
Page 71 |
Page 72 |
Page 73 |
Page 74 |
Page 75 |
Page 76 |
Page 77 |
Page 78 |
Page 79 |
Page 80 |
Page 81 |
Page 82
